Национализм может быть угрозой, когда объединяет одну часть страны против другой

Национализм может быть угрозой, когда объединяет одну часть страны против другой

Любко ДЕРЕШ, писатель: Часто це питання українізації стає  знову ж таки якоюсь з картою, якою торгують місцеві політики, чи регіональної політики, і за рахунок якоїсь короткочасної такої популярності привертають увагу то однієї то іншої аудиторії. В цілому я прихильник того, щоби  всі речі, які відбувалися, пов'язані з українізацією чи якимись іншими такими державними патріотичними речами, проходили дуже поступово, і проходили через освіту, через культуру, через приваблювання більш якісним продуктом, а не через якийсь такий, через, певно, наказові речі, які носять такий однозначний характер. Тому що зараз ситуація достатньо гостра і люди продовжують сприймати не завжди, не завжди правильно навіть ті закони, які виходять, не маючи можливості читати їх в оригіналі, задовольняючись інформацію там з других, з третіх вуст. І дуже часто це просто лише зіпсутий телефон, як у випадку, наприклад, із освітньою реформою, де мало хто із людей бачив сам закон, але всі вже встигли якось налаштуватися, так чи інакше, завдяки медіа, які, на жаль, теж не завжди об'єктивно висвітлюють інформацію.

Націоналізм є позитивною річчю на певному етапі розвитку, коли він покликаний консолідувати країну. Але також він може виступати і як загроза, якщо він об'єднує одну частину країни проти іншої. У випадку з Україною, мені здається, ситуація національної єдності вже трішки себе переросла, і Україна потребує якихось більше глобальних, не національних, як мінімум цивілізаційних якихось поглядів, скерувань, для того щоб об'єднувати нас. Тобто, це називається віднайти якесь спільне для чого, віднайти якусь спільну картину майбутнього заради якого ми готові рухатись. І ідея нації - це трішки замало для того аби об'єднати країну. В світі, який скерований на глобалізацію, дуже важливо зберігати свою ідентичність, дуже важливо плекати своє коріння, але це коріння воно є різним, і дуже важливо, коли ми можемо зберігати всю єдність у різноманітті, і коли ми можемо жити разом, не претендуючи на те, щоби зробити усіх однаковими. І в цьому сенсі ми можемо побачити те різноманіття, яке є в Україні не як проблему, а скоріше, як певну можливість, як певний ресурс для збагачення культури, для того щоб зробити її більш складною, більш об'ємною. Для цього нам потрібна певна інтелектуальна робота. Тобто мають бути певні інститути, або якісь фабрики думки, які можуть випрацьовувати такі культурні політики, які б допомогли створити гармонійне, об’ємне бачення такого майбутнього, де однаково добре б задовольнялися потреби, наголошую на цьому слові, і україномовних і національно налаштованих людей, і людей, які мають потребу в іншій культурі, в іншій мові, так щоб і ті і ті відчували себе, відчували, що про них держава піклується.

Питання української мови є достатньо зараз сильно заполітизованим. Тобто те, що ми про нього постійно говоримо, є лише способом грати на руку тим чи іншим політичним силам, на жаль. А реальне становище з українською мовою, і з російською мовою є зовсім не таким критичним і таким драматичним, як його намагаються подати ЗМІ. Я на своєму житті ніколи не переходив, поза своєю волею, на російську мову, коли спілкувався з російськомовними українцями, і я ніколи не вимагав від своїх друзів, скажімо, чи знайомих зі Сходу, щоб вони переходили на українську. І ми прекрасно знаходили порозуміння. Я стикався з тим, що якогось є певна реакція на те, що я розмовляю українською мовою. Але знову ж таки, вона викликана була лише певними кліше, які продовжували жити. Реально це не є причиною для воронування. Очевидно, що державна українська мова, якщо вона виконує свої функції державні, це нормально, тому що вона є природнім продовженням цієї держави, так. Але наявність такої державної мови жодним чином не применшує значущості російської мови, і жодним чином не обмежує можливості російськомовних людей. І саме страх того, що їх права будуть якось обмежені, і викликає всі ці розмови. Хоча б реально, де-факто, люди мають можливість спілкуватися тією мовою, якою вони хочуть. Немає жодної кримінальної відповідальності, там юридичної відповідальності за те, що ти говориш російською мовою. Ти вільний бути собою. Будь ласка, спілкуйся тою мовою, якою ти бажаєш в себе в сім'ї, там ти можеш як завгодно це підтримувати, розвивай там свою культуру: чи це ідиш, чи це російська, чи це вірменська, чи це грецька, наприклад. Є місце для всього. Просто, що потрібно зробити, це потрібно зняти цей градус політичності довкола мови, повернути мову літераторам, діячами культури, і дозволити їм якось уживатися, як це було, наприклад, в тому 2007-му, 2010-му роках, коли про це якось зовсім не думалося.

Повага – це той клей, який може допомогти суспільству применшити градус ворожості один до одного. Повага означає завжди  потребу в тому, щоб одразу обійматися з усіма, з тим щоб з усіма здороватися за руку, повага означає дозволити іншим бути інакшими, визнати, що цей світ, він не повинен бути скрізь з однаковим, що не я є тим, хто визначає абсолютні тотальні правила, він належить мені. Україна, знову ж таки, не належить мені одному, так. Вона належить багатьом. І якщо я справді хочу, щоб вона належала і мені також, мені треба визнати, що вона складається з багатьох-багатьох різних людей, які мають різні погляди. І повага - це спосіб відкрити свої вуха, відкрити свої очі на те, щоб побачити цю думку іншого, почути голос іншого, сприйняти насамперед, мабуть, емоцію, якийсь біль іншого. Тому що конфлікт виростає із того, що якась потреба не була почутою, хтось був той чи інший спосіб скривджений. І вже тільки тоді починає з'являтися політика. Тому повага - це спосіб звернутися до цього осердя людини, там, де в людини є живе, і будувати трошки інакше спілкування, трошки інакші стосунки, не відштовхуючись від лозунгів, а відштовхуючись від ось того живого, що є в кожного.

0

СЮЖЕТЫ
Разрушенную больницу под Славянском восстановили через три года
Реконструкцию помогло провести правительство Германии в сотрудничестве с Люксембургским Красным Крестом.
22 ноября, 14:46
В Донецкой области полиция проверяет все поезда и автобусы на наличие взрывчатки
За 10 дней проведения спецоперации полицейские изъяли около 3 тысяч единиц оружия и боеприпасов.
22 ноября, 12:56
ПОДПИСЫВАЙТЕСЬ